Звісно, це станеться не сьогодні і навіть не завтра. Але станеться, безумовно: повнорозмірним “американцям” з величезними двигунами просто не залишиться місця в новому пристрої автомобільного світу. Рано чи пізно їх витіснять компромісні кросовери, малолітражки та гібриди.
Причому від вимирання їх не врятують навіть американці: остання криза вже вплинула на смаки місцевих водіїв, і попит на великі позашляховики та пікапи впав майже на третину: повнорозмірні позашляховики в США зараз продаються у десять разів гірше, ніж кросовери.
Однак поки найпопулярнішим автомобілем у цій країні залишається пікап (Ford F-Series), Chevy Tahoe та його конкуренти житимуть. Питання лише в тому, як довго вони протягнуть.
Тест драйв Chevrolet Tahoe: останній з могікан
Доля “Тахо” і йому подібних зумовлена ще й тому, що ставлення до таких машин з боку більшості автомобілістів – отруйний коктейль із забобонів. Американські позашляховики, на їхню думку, надто ненажерливі, безпорадні на бездоріжжі та безглуздо величезні. Але ось що цікаво – посадіть будь-кого з них у Chevrolet Tahoe і послухайте, як вони заговорять!
– Ох ти, у нього підніжка сама опускається!
– Хо Хо! Нічого собі салон – у мене квартира менша!
– Тут до пасажира праворуч треба тягнутися!
– Оце дива-а-ан!
Але об’єктивно інтер’єр “Тахо” не витримує порівнянь ні з сучасними японськими, ні тим більше з європейськими позашляховиками. Масивна передня панель з грубого, гучного пластику, вставки “під дерево”, що приїлися, нехитрий блок клімат-контролю з доісторичною графікою дисплея, старомодна “кочерга” селектора АКПП, перевантажений функціями лівий (і єдиний) підрульовий перемикач і величезний. Регульований педальний вузол, за задумом розробників, повинен компенсувати відсутність регулювання керма по вильоту, проте зручно влаштуватися на місці водія все одно непросто: архітектура салону хоч-не-хоч диктує свій варіант посадки – “по-автобусному”.
Тест драйв Chevrolet Tahoe: останній з могікан
Інтер’єр “Тахо” американсько нудний. Масивно, на вигляд – добротно, проте при тактильному знайомстві пластик виявляється грубим та жорстким. Зате всі деталі непогано підігнані, а шкіра на сидіннях дуже товста, і явно переживе не одного власника.
У розпорядженні задніх пасажирів – м’який шкіряний диван, багато місця для ніг, свій блок керування кліматичною установкою та магнітолою, та окреме гніздо “прикурювача”, а серед доступних опцій – “стельовий” DVD-плеєр з відкидним дисплеєм. У п’ятимісній версії (без пари додаткових крісел у багажному відсіку) в багажник Tahoe влазить стільки ж поклажі, скільки вміщується в хетчбеку гольф-класу зі складеними спинками задніх сидінь. А якщо скласти задні сидіння в “Тахо”, то в ньому можна одночасно перевозити двокамерний холодильник та пральну машину, причому прямо в упаковці.
Однак судити про надмірність габаритів Chevrolet Tahoe “за очі”, не відчувши на собі відчуття від їзди на цьому автомобілі, – все ж таки неправильно. Не можна. Тому що навіть пропалені фанати малолітражок після кількох днів спілкування з “Тахо” у дев’яти випадках із десяти потрапляють під чарівність цього громили-американця.
Тест драйв Chevrolet Tahoe: останній з могікан
Є щось особливе в тому, щоб щоразу, підходячи до Tahoe, дивуватися його велетенським розмірам, підніматися по послужливо відкинутій сервоприводами широкій підніжці всередину, плюхатися на м’яке шкіряне крісло і поворотом звичайного ключа будити від сну могутній п’ятилітровий V8. А потім, з зусиллям перевівши масивний підрульовий важіль трансмісії в положення “Drive”, під м’яке бурчання бензинової “вісімки” виїжджати зі стоянки і неквапливо котити вулицею.
Неспішно – тому, що до дорожніх подвигів автомобіль, повна маса якого перевищує 3,3 тонни, якось не має. Навіть незважаючи на 325-сильний двигун під капотом, який розганяє цю брилу до сотні за дев’ять секунд.
Тест драйв Chevrolet Tahoe: останній з могікан
При необхідності “Тахо”, звичайно, можна пришпорити – продавити педаль акселератора “в підлогу”, почекати секунду-півтори, поки неквапливий шестиступінчастий “автомат” скине передачу-другу і тоді Tahoe спрямує вперед з ревом розлюченого слона. Не те щоб дуже швидко, але з боку виглядає жахливо.
У русі Шевроле Tahoe – типовий “американець”. Злегка грубуватий – у тому, що стосується їзди щербатим асфальтом, важливий – у реакціях на повороти керма або дії педаллю газу, і… дуже важкий, коли намагаєшся на ньому загальмувати. М’яка підвіска, злегка втомлена від непростого життя тестової машини, важко контролює великі 20-дюймові колеса, від чого по кузову постійно пробігають дрібні вібрації; кермо потрібно обертати на великі кути, особливо при маневрах на малій швидкості, а не дуже інформативна гальма педаль вимагає звикання.